Українська література 5 клас

Уроки розроблені вчителем української мови та літератури Лагановської О.В.

та асистентом вчителя Грушою О.О.

Тема 1 ЧИ РОБЛЯТЬ ТАК ДРУЗІ? (за Всеволодом Нестайком)

1. Знайомство із життєвим і творчим шляхом Всеволода Нестайка

Для ознайомлення з біографією письменника, перейдіть за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=Ih-YZA7GEiI

Робота з текстом

1. Уважно прочитайте твір.

2. Перекажіть його батькам.

3. Дайте відповіді на питання після твору.

ЧИ РОБЛЯТЬ ТАК ДРУЗІ? (за Всеволодом Нестайком)

— Що? Не вилізу?! Хоч зараз! — Мишко рвучко повернувся і рішуче попрямував до пожежної драбини.

— Мишко, не вигадуй! — намагався зупинити його Ігор. — Звісно, вилізеш. Та кому це треба?

   Мишко не звертав на його слова ніякої уваги. Будинок, у якому жили Мишко, Толя, Ігор і Женя, був
шестиповерховий, старовинний. З подвір'я по глухій стіні тяглася вгору пожежна драбина. Вона
складалася з товстих залізних скоб, вбитих у стіну, і здалеку нагадувала велетенського смугастого змія.
Перша скоба була досить високо від землі, і дотягтися до неї Мишко не міг.

— Підсади! — крикнув він Толі, що був найвищий за всіх хлопців у дворі.

— Може, не треба? — невпевнено промовив Толя. — Справді, чого лізти? Хай Женька спочатку сама
спробує, а тоді буде під'юджувати*.

— Підсади, — огризнувся Мишко.

Толя знизав плечима й підсадив його. Мишко схопився за скобу, засовав ногами по стіні, підтягнувся і
поліз. Діти, затамувавши подих, мовчки дивилися на нього.

  Мишко ліз обережно, повільно. Коли він доліз до третього поверху, нога раптом сковзнула, зірвалася і...
Мишко повис на руках.

  Усі завмерли. Женя злякано закричала:

— Мишко, злазь! Я тепер вірю! Не треба, злазь! Але Мишко вже намацав ногами скобу й поліз далі. На
рівні четвертого поверху він зупинився перепочити.

Випадково глянув униз, і... Мишкові стало так страшно, що він ледь не випустив із рук скобу. Хлопець
судорожно зціпив пальці й застиг. «Зараз упаду...» — подумав із жахом.

  Минула хвилина. Унизу напружено мовчали. У Мишка вже й на думці не було лізти далі... Та хіба
можна спуститися? На посміх!..

«Що робити? Що робити? » — гарячково стукотіло в голові.

  І раптом почувся спокійний, хриплуватий голос:

— Та-ак! І далеко це ви, юначе, зібралися? Ану зараз же злазь!

  На ґанку стояв Михайло Петрович.

 Толя, Ігор і Женя так і присіли від несподіванки, вони не знали, куди подітися. А Мишко полегшено
зітхнув і обережно почав спускатися.

  Наближаючись до землі, він уже вдавав, що злазить неохоче.

  Коли сплигнув на землю, ноги в нього підігнулися, і хлопець присів.

— Ех!.. Пе... перешкодили... — пробелькотів Мишко. Він був блідий, губи тремтіли.

— І чого ти поліз туди? — спитав Михайло Петрович.

  Мишко мовчав. Тоді Женя, бліда й перелякана не менше, ніж Мишко, затинаючись, розповіла, як
це сталося. Зайшла мова про хоробрість, Мишко розпалився й почав хвалитися, що він нічого не
боїться, а вона взяла і сказала, що він просто базікало, а якщо ні, то хай залізе по цій драбині на
дах; вона й не думала, що він справді полізе...

— Хоробрість! — промовив Михайло Петрович. — Яка це хоробрість! Безглуздо ризикувати** —
це дурощі, а не хоробрість!.. Інша справа — коли необхідно, коли від цього залежить чиєсь життя
або щось дуже важливе. А так... Ну яка користь з того, якби ти розбився? Яка? І ви теж... розумники!
Пустили його! Теж мені друзі!

  Діти пригнічено мовчали.

*Під'юджувати — підбурювати.

**Безглуздо ризикувати — нерозумно ризикувати

Питання до тексту

1. Що таке справжня дружба?

Для того, щоб дізнатися, що говорять відомі люди про дружбу переглянь відеоролик за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=2G_5PVOvM1c

2. Якими якостями мають бути наділені справжні друзі?

3. Про кого розповідається у творі?

4. Де діти проживали?

5. Чому Мишко поліз на дах?

6. Що сталося з Мишком коли він був вже на 3 поверсі?

7. Які почуття і вагання охопили Мишка на 4 поверсі?

8. Чому Михайло Петрович, засумнівався у дружбі дітей?

9. Чи може ти назвати дітей справжніми друзями? Чому?

10. Чому навчає нас цей твір?

ТЕМА 2 Борис Комар «Дві груші і одна»

1. Подумайте і дайте відповідь:

1. Що таке добро?

Для того, щоб дізнатися, як визначають добро інші – переглянь відео за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=OM5rLozttBo

2. Як добро проявляється?

3. Які добрі вчинки ти робив?

2. Уважно прочитай текст, дай відповіді на питання після нього.

Дві груші і одна

Сергійко і Леся гралися в садку. Повз них стежкою йшла незнайома бабуся. В одній руці вона
несла кошик з грушками, другою опиралася на довгу сукувату палицю.

Спіткнулась бабуся об камінець, що лежав на стежці, і мало не впала. Не втримала кошика,
випустила з рук, і груші розсипалися.

— От лихо! — скрушно мовила вона.

Відкинула палицею камінець зі стежки і заходилася збирати розсипані груші.

Тільки їй, старенькій, мабуть, важко було нахилятися за ними. Та, видно, ще й недобачала.
Мацала, мацала навколо себе по стежці, по траві, поки не знаходила яку грушу.

Сергійко підійшов до бабусі, став показувати, де вони лежать.

— Ось... ось...— тикав пальцем. А коли бабуся й тоді водила руками не там, де він показував,
Сергійко сердився: — Та не там! Ось тут...

Бабуся слухняно підбирала.

Прибігла й Леся. Побачила, що вони роблять, метнулася, швиденько визбирала решту груш у
фартушок і висипала в кошик.

— Спасибі вам, дітки, що допомогли,— подякувала бабуся.— Нате ж вам за це. Це тобі, дівчинко,—
дала Лесі дві здоровенні, підрум'янені з боків груші.— А це тобі, хлопчику,— простягла Сергійкові
вже не дві, як сестричці, а чомусь лише одну грушу, хоча також велику й підрум'янену.

Ще раз подякувала їм, попрощалася й рушила далі стежкою.

Раді були Сергійко й Леся. Одразу ж побігли додому розповісти мамі, як вони допомогли старенькій і
які гарні груші дала вона їм за те. Мама теж раділа, що діти в неї такі чемні та ввічливі.

— Молодці, молодці! — хвалила.

Раптом вона помітила, що в Лесі дві груші, а в Сергійка тільки одна.

— Мабуть, уже з'їв? — спитала сина.— І я не втерпіла б покуштувати...

— Ні, я не їв,— заперечив Сергійко.— Бабуся так і дала: Лесі дві, а мені одну.

— Чого ж це? — здивувалась мама.

— Не знаю...— і сам дивувався Сергійко.— Може, тому, що Леся дівчина або — що мала.

— Та ні, тут щось не те,— не погодилася мама.— Ану, гарненько розкажіть, як ви допомагали бабусі.

Сергійко й Леся розповіли.

— Отепер мені ясно, чому вона тобі, Сергійку, тільки одну дала,— сказала мама.— А могла б зовсім не давати.

— Чому, мамо? — збентежився Сергійко.

— А ти сам добре подумай,— відповіла докірливо мама.— Тоді й зрозумієш.

Питання:

1. Про  кого йдеться в тексті?

2. Що трапилося з бабусею?

3. Хто їй допоміг?

4. Чому бабуся дала хлопчикові лише 1 грушу, а дівчинці – 2.